Асцит є патологічним станом, який виникає внаслідок порушеного функціонування печінки, що призводить до накопичення рідини в черевній порожнині. Цей процес відбувається через заповнення простору між слизовою оболонкою черевної порожнини та внутрішніми органами. Для діагностики асциту вважається, що накопичення рідини перевищує 25 мл.
Головними причинами розвитку асциту є цироз печінки (приблизно 80% випадків), серцева недостатність, захворювання підшлункової залози, ожиріння, високий рівень холестерину, тяжке недоїдання, деякі види раку та цукровий діабет 2 типу. До ризикових факторів також відносяться хронічний гепатит В і С, спадкові захворювання печінки, зловживання алкоголем та тривале приймання певних медикаментів.
Симптоми асциту включають збільшення маси тіла, дискомфорт в животі, швидке насичення їжею, набряки щиколоток, здуття живота та задишку, обумовлену тиском у черевній порожнині.
Для діагностики лікарі використовують фізичний огляд, візуалізаційні тести (УЗД, КТ) та лабораторні дослідження крові. Лікування варіюється від призначення діуретиків до парацентезу (виведення зайвої рідини через голку у черевну порожнину). У складних випадках може використовуватися встановлення шунта. Контроль натрію в харчуванні (менше 2000-4000 мг на день) є важливим аспектом лікування.
Хоча лікування асциту може тимчасово полегшити стан, для більш довготривалого результату часто потрібна трансплантація печінки. Існує низка методів для зниження ризиків виникнення асциту, таких як правильне харчування, контроль маси тіла, активний спосіб життя та вакцинація від гепатиту В.