Місія «Чан’е-5», яка доставила на Землю ґрунт з північної широти Місяця, виявила мінерал [(NH4)0,87 Na0,009 K0,021 Cs0,012] [Mg0,97 Ca0,023 Al0,007] Cl3-6H2O, який містить екстремально високу кількість води. Це відкриття кардинально переосмислює теорію «сухого Місяця», яка передбачала, що супутник сформувався безводним в результаті випаровування земних матеріалів Тейєю.
До 2007 року основною гіпотезою походження Місяця був удар на Землю планетою Тейя, який розплавив і викинув земний матеріал у космос, формуючи Місяць. Ця гіпотеза передбачала, що Місяць є безводним. Проте виявлення водяного мінералу поблизу полюсів Місяця змінило уявлення вчених, вказуючи на можливість наявності води на його поверхні в місцевих умовах, а не її прибуття з комет. Російські науковці раніше висловлювали сумніви щодо цього варіанту, вважаючи його недостатньо реалістичним.
Зразки, зібрані «Чан’е-5» і опубліковані в Nature Astronomy, показали, що виявлений мінерал містить значну кількість води, що подібно до умов Землі. Це свідчить про можливість місцевого походження води на Місяці, а не її прибуття з космічних тіл. Структура мінералу подібна до новограбленовіту, знайденого у 2012-2013 роках навколо вулкана Толбачик на Камчатці, що утворюється під впливом вулканічних газів на базальтах, аналогічно до процесів на Місяці.
Дослідження показало, що мінерал стійкий до температур від +90 до +150 градусів Цельсія і містить до 41% води за масою та до 6% аміаку. Це найвищий вміст таких сполук серед досліджених місячних мінералів. Висока концентрація хлору-37 підтверджує, що мінерал утворився на Місяці і не був забруднений земними апаратами.
Це відкриття свідчить про наявність водяної пари та азотовмісних сполук у глибинах Місяця, що може мати важливе значення для розуміння умов його формування та можливості життя. Також воно виключає мегаімпактну гіпотезу утворення Місяця, яка передбачала випаровування води під час зіткнення планет.